Джерело: starylev.com.ua

Вікторія Амеліна продовжує презентувати свій роман «Дім для Дома», що вийшов у «Видавництві Старого Лева», в різних містах України. І протягом 28 листопада – 1 грудня авторка зустрінеться з читачами Слов’янська, Лисичанська, Сєвєродонецька, Старобільська та Рубіжного. Під час презентацій гості зустрічі дізнаються, як же відбувається декомунізація родинних цінностей і як цей процес відображається на героях книги, а також відкриють для себе інші таємниці роману. 

Зустрічі відбудуться:

Вівторок, 28 листопада – Слов`янськ – Платформа ініціатив «Теплиця» (вул. Торська, 4), 18.00 – Модератор Олександр Чмирьов.

Середа, 29 листопада – Лисичанськ – Лисичанський педагогічний коледж (вул. Героїв Сталінграда, 21, ауд. 306), 10.00 – Модератор Ольга Севастянова.

Середа, 29 листопада – Сєвєродонецьк – Бібліотека Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля (вул. Донецька, 43), 14.00 – Модератор Олена Кравченко.

П`ятниця, 1 грудня – Старобільськ – Бібліотека Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка (пл. Гоголя, 1), 10.00 – Модератор Валентина Лєснова.

П`ятниця, 1 грудня – Рубіжне – Луганський державний медичний університет (вул. Будівельників, 32, мала актова зала), 14.30 – Модератор Нелля Корнієць.

«Думаю, “Дім для Дома” – про провину тих, хто вижив, про наслідки туги за минулим, про майбутнє, яке живе поверхом вище, – розповідає Вікторія Амеліна. – Ще про те, що насправді ніхто нікому не належить, а тільки любить і рятує – від старих воєн і від війни, яка ще навіть не почалася. Цю історію про родину радянського льотчика, який отримав колись квартиру у серці Львова, розповідає пес Домінік. Тільки пес і може розповісти таку історію, бо ж люди надто заплуталися – не знають навіть, якою мовою говорити. Та хіба в мові річ? Просто коли всі так старанно забувають минуле, вигадка заповнює порожнечі – й ось уже неважливо, де правда, а де брехня. І тільки маленька дитина ще хоче поглянути, що ж насправді залишили їй у чужій скрині імперії, котрих вже немає, але які досі можуть убивати – просто покликавши за собою. Ну й головне – як почуватися вдома в такому світі?».

Це історія і про старий Львів. Але люди не бачать цього міста, вони не цікавляться, хто жив у цьому домі до них. Незважаючи на те, що в домі є стара скриня від попередніх мешканців, теперішні ніколи не відкривають її. Перші сторінки роману подають дещо наївний погляд на героїв, адже авторка обрала досить цікавого оповідача – це смішний пудель Домінік, якого скорочено називали Дом. «Я давно хотіла розповісти цю історію, але не могла обрати оповідача, – каже Вікторія Амеліна. – Та коли мені на думку прийшов голос цього собаки, я зрозуміла, що тепер зможу це зробити. Вуаль наївності дозволяє говорити йому досить відкрито. До того ж, пес може передати історію через нюх».